НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

РЕЦЕНЗІЯ
на книгу «Він любив Вас, люди!». Доля лікаря Казимира Дубровського: Нарис, спогади, документи, творчість / Упорядник О. Іщук. — Сарни, 2015. — 140 с.»

П. Т. Петрюк, О. П. Петрюк

* Електронна публікація:
Петрюк П. Т., Петрюк О. П. [Рецензія] [Електронний ресурс] // Новини української психіатрії. — Київ–Харків, 2016. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/articles/paper453.htm. — Рец. на кн.: «Він любив Вас, люди!». Доля лікаря Казимира Дубровського: Нарис, спогади, документи, творчість / Упорядник О. Іщук. — Сарни, 2015. — 140 с.

Рецензована книга є першим вітчизняним виданням, у якому висвітлюється життєпис, пережиті незаконні тюремні скитання та науковий доробок відомого талановитого вітчизняного лікаря, психолога і видатного психотерапевта Казимира Марковича Дубровського, — чудової людини й унікальної особистості з важким і незвичайним життєвим і творчим шляхом, необґрунтовано зацькованим після політичної реабілітації певними представниками існуючого в той час бюрократичного державного ладу. Вдало підмічається, що, ймовірно, він був першим психотерапевтом, який успішно лікував заїкання. Людина важкої, але цікавої долі, очевидець єсенінськой трагедії, безпідставно репресований радянським режимом у катівні на багато років, котрий не втратив людинолюбства і постійного прагнення завжди допомагати багатьом стражденним людям.

Об’єктивно відмічається, що книга написана за сприяння Сарненської міської ради та Сарненського районного ліцею «Лідер» українською та російською мовами.

В анотації підкреслюється, що кожна людина — історія, не схожа ні на яку іншу. Багато величного є на світі, але немає нічого величнішого, ніж людина. Збірка містить матеріали, багато з яких публікуються вперше, котрі пильніше допоможуть розглянути особистість неординарної людини Казимира Марковича Дубровського, лікаря-психотерапевта, художника, поета і письменника, а ще людини-магніта, навколо якої згуртовувались талановиті й обдаровані, знамениті і пересічні, щирі і заздрісні люди.

Книга створена завдяки прагненням вихованки лікаря К. М. Дубровського Ольги Олегівни Виноградової, дослідника життєтворчості Казимира Марковича Едуарда Кириловича Раковця та упорядника Олени Романівни Іщук.

Практично весь знайдений матеріал будувався на спогадах дуже близької людини Казимиру Дубровському — дочки сестри його дружини — О. О. Виноградової та людини, яка зацікавилась унікальністю особистості К. М. Дубровського, Е. К. Раковця. Саме з їхньою допомогою упорядник спробувала пильніше вдивитися в образ великого гуманіста XX століття, — щоб зрозуміти і свій час, і самих себе. Проведена пошукова робота дозволила виявити рівень значущості особистості К. М. Дубровського, його внесок у світову та, зокрема, в українську медицину.

Книга складається із двох звернень, передмови, трьох розділів, списку використаної літератури, післямови та доповнена численними фотокарточками, листами, документами.

Рецензована книга розпочинається із гуманістичних та душевно-теплих звернень Сарненського міського голови С. Б. Усик та заслуженого вчителя України, директора Сарненського районного ліцею «Лідер» Тамари Колоїз про рідний край, геніальну постать, феноменальний талант, який увінчав у собі неймовірний розум та безцінний Божий дар милосердя, це — Казимир Маркович Дубровський.

В передмові упорядник книги О. Р. Іщук дає об’єктивну-поважливу характеристику К. М. Дубровському як лікарю-науковцю, художнику, письменнику та людині тяжкої, але цікавої долі, котра була несправедливо репресована радянським режимом на багато років, але не згубила людяності та прагнення допомагати всім, хто потерпав від хвороб. Вчасно підкреслюється, що постать Казимира Марковича вимагає від нащадків вдячного, шанобливого та уважного ставлення до пам’яті великого гуманіста та науковця.

В розділі I «Ми живемо допоки нас пам’ятають» описуються біографічні миттєвості життя К. М. Дубровського: юнацькі роки, навчання в Петергофській класичній чоловічій гімназії імені імператора Олександра II, Петроградському університеті (фізико-математичний факультет), Петроградській Військово-медичній академії (лікувальний факультет) і паралельні відвідування вечірніх курсів в Академії мистецтв, де займався в класі художника та філософа М. К. Реріха, та робота за сумісництвом на посаді санітара у бригаді «швидкої» допомоги, незаконні митарства по слідчих ізоляторах та тюрмах, робота на різних лікарських посадах, досягнення в лікуванні різних хвороб та останні його роки життя в м. Сарни Рівненської області України.

Далі приводяться спогади рідних, друзів, учнів про К. М. Дубровського, а саме: спогади О. О. Виноградової (вихованки К. М. Дубровського, доньки сестри дружини Олени Криницької); Л. З. Андронової-Арутюнян (психотерапевта, лікаря-логопеда, учениці К. М. Дубровського); доктора В. Г. Євтушенка; Г. М. Андрєєва (вдячного пацієнта); Ю. Б. Некрасової (логопеда, психолога, психотерапевта, автора унікальної методики соціореабілітації дорослих і підлітків, що страждають на заїкання, кращої учениці Казимира Марковича (із книги Ю. Некрасової «Лікування творчістю», про феномен емоційно-стресової психотерапії К. М. Дубровського).

Відтак приводиться вернісаж особистостей, де коротко дається опис знаменитих людей, котрі зустрічалися на тернистому життєвому шляху К. М. Дубровського, зокрема: М. К. Реріха — російського художника, філософа, археолога, мандрівника і письменника з всесвітньо визнаним ім’ям (Казимир Маркович у 1920–1925 роках відвідував вечірні курси в Академії мистецтв, де займався в класі художника та філософа М. К. Реріха); Марка Шагала — білоруського та французького художника-сюрреаліста, графіка єврейського походження (одночасно з М. Шагалом на вечірніх курсах Миколи Реріха вчився і Казимир Дубровський. Студенти-земляки, обидва родом із Вітебської області, Білорусія, відразу здружились. Юні митці ділились мріями та планами на майбутнє); В. М. Бехтерєва — видатного російського психіатра, невропатолога, фізіолога, психолога, основоположника рефлексології та патопсихологічного напрямку в Росії, академіка (К. М. Дубровський був найкращим учнем В. М. Бехтерєва, котрий називав його «надією російської науки»); І. П. Павлова — російського вченого, першого російського нобелівського лауреата, фізіолога, творця науки про вищу нервову діяльність і формування рефлекторних дуг, уявлень про процеси регуляції травлення; засновника найбільшої російської фізіологічної школи; лауреата Нобелівської премії в галузі медицини і фізіології у 1904 році «За роботу з фізіології травлення» (співпрацюючи з І. П. Павловим, Казимир Маркович займався мікробіологією та фізіологією, був учнем великого вченого); Єпископа Геронтія — єпископа древньоправославної Церкви Христової (старообрядців), єпископа Костромського і Ярославського (своє знайомство, перебування в тюремних таборах, філософські бесіди про життя з Геронтієм Івановичем Лакомкіним К. М. Дубровський описав в оповіданні «Суєта суєт»); С. В. Лебедєва — радянського ученого-хіміка, основоположника промислового способу отримання синтетичного каучуку (Казимиру Марковичу пощастило бути учнем С. В. Лебедєва, навчаючись у Військово-медичній академії); С. О. Єсеніна — російського поета (навчаючись у Військово-медичній академії, К. М. Дубровський працював санітаром у бригаді «швидкої медичної допомоги» в Петербурзі. Саме ця бригада медиків була викликана в готель «Англетер» витягувати із зашморгу С. Єсеніна. Казимир Маркович, один із небагатьох свідків, оцінивши обстановку в готельному номері, оглянувши тіло, як майбутній лікар міг підтвердити вбивство поета і заперечити офіційно визнане самогубство); І. С. Глазунова — радянського і російського художника-живописця, педагога (І. С. Глазунов лікувався у Казимира Марковича, підтримував з ним добрі стосунки протягом життя. Присвятив К. М. Дубровському цілу главу «Казимир Кронштадтський» у своїй книзі «Росія розіп’ята» (М., 2006)); С. В. Михалкова — російського поета і письменника, автора текстів гімну СРСР і Росії (Сергій Володимирович був пацієнтом лікаря К. М. Дубровського і мав хорошу думку про нього як про фахівця. Саме він познайомив Казимира Марковича з І. С. Глазуновим); Р. І. Рождественського — радянського поета, перекладача, лауреата Премії Ленінського комсомолу та Державної Премії СРСР (був пацієнтом К. М. Дубровського); Л. І. Брежнєва — радянського державного і партійного діяча, Першого секретаря ЦК КПРС, Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР (Л. І. Брежнєв, будучи на посаді Першого секретаря Комуністичної партії Казахської РСР, побував у гостях у відомого лікаря. Він з великою симпатією відносився до Казимира Марковича, любив слухати його оповідання про цікавих людей, які зустрілись лікарю на життєвій дорозі. Л. І. Брежнєв привіз на гостину до родини Дубровських міністра сільського господарства Китаю); А. Г. Алексина — радянського письменника, драматурга, автора книг для дітей та юнацтва (підтримував дружні стосунки з К. М. Дубровським); Ірини Вільде — української письменниці (була в дружніх стосунках з Казимиром Марковичем та відвідувала фахові консультації у лікаря); І. В. Старигіна — радянського і російського актора театру та кіно, заслуженого артиста Росії (Ігор Володимирович був вдячним пацієнтом лікаря К. М. Дубровського); Ю. Б. Некрасової — логопеда, психолога, психотерапевта, автора унікального методу соціореабілітаціі дорослих і підлітків, що страждають заїканням (на початку 1960-х років проходила навчання у лікаря К. М. Дубровського. Свою книгу «Лікування творчістю» (М., 2006) Юлія Борисівна присвятила вчителю К. М. Дубровському).

Розділ II присвячений творчій спадщині К. М. Дубровського, в якій вперше надруковані за рукописами, що збереглися в сімейному архіві, наступні автобіографічні оповідання: «Дитинство», «Бібі», «Перше оповідання про кота», «Гранітний бутерброд», «Кашкет», «Друге оповідання про кота», «Зустрічі на перехресті», «Етапи», «Окуляри», «Диверсія», «Суєта суєт», етюди «Платина», «Смерть композитора» та драматичний нарис «Третє оповідання про кота». Слід зазначити, що зміст та форма написання згаданих творів, в яких, до речі, зустрічається багато іншомовних слів, вказують на неабиякий талант автора.

В подальшому приведений атлас малюнків хвороби аліментарної недостатності в поєднанні виникнення, розвитку, перебігу клінічних взаємозв’язків (фотокопії фрагментів неопублікованого атласу К. М. Дубровського). Казимир Маркович був людиною украй різнобічною, зокрема, як уже нами підкреслювалось, був прекрасним художником. Із ГУЛАГу він привіз альбом малюнків. Спостерігаючи навколо себе смерть і аналізуючи симптоми зовсім невідомої медичному світу хвороби, що виникає від принижень, голоду, безвиході, К. М. Дубровський простежив її перебіг, зафіксувавши свої спостереження в альбомі малюнків, цінних для медицини.

В розділі III в хронологічному порядку описуються основні етапи життя та діяльності К. М. Дубровського, детально висвітлюються його родинні зв’язки, приводяться копії документів, листів, фотографій з сімейного архіву родини Дубровських.

Завершується рецензована книга списком використаної літератури та післямовою, в котрій підкреслюється, що неординарна людина — це завжди цікаве явище і привід задуматися про те, що для особистості немає кордонів вдосконалення. Це завжди причина поміркувати і про свої власні досягнення. Неординарна людина — це завжди розвинена система власних поглядів і достатня сміливість, щоб жити відповідно з цими поглядами, не боятися думок, щоб не тремтіти перед засудженням. Справді глибока особистість не буде прагнути стати неординарною.

Шукайте те, що вам подобається, і ставайте все краще і краще. Рано чи пізно ви зрозумієте, як застосувати свої знання на користь іншим людям. А значить, станете для них незвичайними і цікавими. Найважливіше — це сміливість і віра в мрію. Неординарна людина завжди живе прагненням до самовдосконалення. Це виходить природно. Досить просто мати свою мету та трудитися щодня. Тоді ви змусите світ здивуватися. Саме так жив талановитий лікар-психотерапевт, психолог, художник, поет та письменник і просто унікальна людина Казимир Маркович Дубровський.

Беззаперечно, рецензована книга несе в собі велику новизну, адже вперше в ній описується життєвий і творчий шлях непересічної людини — психотерапевта, психолога, художника, поета та письменника К. М. Дубровського. Нажаль, вона має певні недоліки: книга немає загальноприйнятих вихідних даних — УДК, ББК, ISBN, назви видавництва; в тексті зустрічається немало орфографічних помилок; майже всі фотокарточки не мають підписів. Не можна не відмітити деякі огріхи в приведеному списку використаних літературних джерел, котрі не відповідають вимогам бібліографічного опису відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Разом із цим слід відмітити, що виявлені технічні недоліки в книзі, що рецензується, не применшують її теоретичної та практичної цінності. Вона буде корисною для психіатрів, наркологів, психотерапевтів, медичних психологів, логопедів, лікарів-реабілітологів. Поза всяким сумнівом, книга буде корисною для професорсько-викладацького складу медичних вузів та закладів (факультетів) післядипломної підготовки лікарів, наукових співробітників, а також лікарів-інтернів та студентів-медиків, які обрали психіатрію, наркологію та психотерапію своєю майбутньою спеціальністю.

Надіємося, що при черговому перевиданні даної книги відмічені недоліки будуть усунуті.



© «Новости украинской психиатрии», 2016
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211